У самому центрі  історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт , на розі двох старовинних вулиць  - Пушкінської та Богдана Хмельницького  - стоїть споруда,добре відома  жителям міста  та гостям столиці як Театр імені Лесі Українки.

Кожен театр ціниться своєю популярністю серед  великої  кількості  глядачів та яскравою індивідуальністю з-поміж інших  театрів.  Драми  приваблюють не лише найвідданіших любителів театру, а й звичайних людей,котрі прагнуть  збагатити свій внутрішній світ та  розширити кордони свого культурного життя.  Винятком   не стали і курсанти НАВС,які  проявили ініціативу та,зібравши групу, вирушили у світ руської драми.  Юнаки та дівчата 208 навчальної групи разом  зі своєю викладачкою української мови  Стратулат Наталією Вікторівною   обрали драму «Дерева помирають стоячи» . Цей  твір присвячений пам*яті  Леоніда Вікторовича Варпаховського(1908-1976). Мета драми – донести до глядачів,що сильні люди – незламні. Навіть у найбільшому своєму горі  вони залишаються сильними,а найголовніше – не перекладають свої  хвилювання на близьких.  Вистава «Дерева помирають стоячи» за п*єсою Олександра  Касони,вперше на сцені театру  руської драми  ім. Лесі Українки була поставлена в 1956 році тепер уже легендарним режисером  Леонідом Вікторовичем Вапхаровським . У той час Вапхароський ,працюючи над виставою,присвятив її пам*яті свого учителя, В.Е.  Мейєрхольда . Невипадково  головним матеріалом  в оформленні   був сухий бамбук. Це і паралель із виставою самого В.Е.  Мейєрхольда, «Учитель Бусус»,і характеристика головної героїні, бабусі Еухенії. Адже бамбук – не можна зігнути,його можна тільки зламати. Але і це зробити дуже важко. Ця тема,не зважаючи на свою давність,залишається вічною. У наш час,коли змиті кордони між добром і злом,коли насилля  прагнуть ввести в розряд  ті,хто творять добро,поява на сцені таких мудрих,добрих людей,як Бабуся, Серьйор Бальбоа,Марта, Директор – це закономірне прагнення театру навчити свого глядача бути  розбірливим, уважним, чуйним.

У захваті були не лише курсанти,а й глядачі всіх вікових категорій. Вистава була,як завжди,успішною і вразила до глибини серця та подарувала гарний настрій,який зберігся ще на декілька днів.

Важливо